Четвер, 28.03.2024, 16:29 | Вітаю Вас Гість | Реєстрація | Вхід

Каталог статей

Головна » Статті » Краєзнавство » Природа Добропільського району

Історія м.Білицьке
          Історія   міста  Білицьке                                   
                         Білицьке – місто районного підпорядкування з 1966 року, розташоване  за 12 кілометрів на південний схід від міста Добропілля і займає площу 217,6 гектари. Білицька міська рада, до якої віднесено селище Водянське, підпорядкована Добропільській міській раді. Кількість населення  в 2004 р. – 8,9 тис. Найближча залізнична станція Мерцалове знаходиться на відстані 4 км.
                       У кінці 19 – століття землі, де нині розташоване місто Білицьке, належали поміщику Клаусену, а на початку 20 – го – поміщику Коптєву. В 1901 – 1903 р. р. цей землевласник з банкрутів. Землі перейшли у власність банку. В 1909 р. їх викупили багаті селяни Дегтярьов, Ліщина, Заварза, Рубель, Бутенко і заснували хутір, який спочатку називався Дегтярьовим. Тут поселились їхні сім’ї. Потім сюди прибули ще більше десятка  сімей – переселенців з російського села, яке мало назву Білицьке. Вони і передали цьому новому хутору назву свого села – Білицьке.  Багач Дегтярев мав у хуторі невеличкий цегельний завод.
          Після Жовтневої  революції хутір Білицьке був підпорядкований сільській раді с. Никанорівки. В 1930 р. там організували колгосп, в якому спочатку працювали і жителі хутора. Але потім, через велику віддаленість від Никанорівки(15 км), хутір  приєднали до радгоспу « Гірник» ( пізніше – радгосп « Добропільський»). У довоєнні і перші післявоєнні роки там і працювали жителі хутора.
          В 1929 – 1933 роках поблизу хутора Білицьке, під керівництвом братів Ізотових  - Івана  і Михайла, проводилась геологічна розвідка підземних надр і були виявлені  значні поклади кам’яного вугілля.  Але побудувати тут шахту перешкодила війна.
         У роки війни біля хутора Білицьке йшли бої Червоної Армії з фашистами .
У лютому 1942 р. під  час Барвінково – Лозовської операції на хуторі з’явились 3 радянських танки з 13 піхотинцями на броні. Через кілька днів вони з боями відійшли в сторону Костянтинівки.
      У тому ж таки лютому 1943 р., під час рейду танкістів – кантемирівців в район Красноармійська хутір вдруге ненадовго, був звільнений від фашистів. А 23 лютого сюди прибули 5 радянських танків 115 піхотинців, що відходили на північ області – в  Красний Лиман. Тут, в хатах селян Кривошеєнко , Трубіних, Латухи, Шефеля вони залишили своїх важкопоранених ї для прикриття свого відступу -40 бійців. Бій був нерівний – гинули наші воїни. Вночі в хутір знову вдерлись фашисти. Всіх поранених і тих, хто їх переховував ( сім’ ї Кривошеєнко,  Трубіних) розстріляли, а їхні  хати спалили. Вцілілі жителі поховали 49 червоноармійців і своїх хуторян у братській могилі біля хутора. ( В 1974 р. їх перепоховали в парку м. Білицьке).
             Після визволення від окупантів у вересні 1943р. жителі хутора взялись до відбудови зруйнованого війною.
            У 1949р. було прийнятое рішення Уряду СРСР про будівництво нової шахти «Білицька». В 1950р. на хуторі з’явились перші будівельники,  які почали споруджувати  житлові будинки для шахтобудівельників.
              Уже в 1951р. на відстані 3 кілометрів від хутора запрацювала техніка і шахтобудівники. До будівельного майданчика була підведена залізнична колія. Почалось спорудження нової потужної шахти, а в 1953р. і прискорене будівництво шахтного селища.
               На будівництво з усіх куточків Радянського Союзу прибули по комсомольських путівках демобілізовані воїни. Першими серед них були: М.Є.Кусков, О.Г.Дудков, Є.Г. Одинчук, М.І.Іванов, І.І. Іванова, І.І.Воєвода, І.К.Станцой, В.І.Марушак, Т.О.Шиян, Г.В.Познаньська, В.І.Тютюнник, О.І.Сластьон, А.Д.Копцов. За короткий  час поряд з колишнім хутором з 15 дворів з саманними хатами виросли цілі квартали нових одно і двоповерхових гарних житлових будинків.
            У 1954 р. завершено будівництво першої в селищі школи ( нині – ЗОШ №8). Першим директором її призначили Т. О. Шиян. Того ж року відкрито лікарську мед амбулаторію, де починала перший лікар селища Г. Б. Познанська. У 1954 р. відкрито ПТУ №83 ( нині ліцей),яке готувало спеціалістів для гірничої промисловості, будівництва і сфери обслуговування.
         У 1956р. Білицьке одержало статус селища міського типу. Першим головою селищної ради став учасник Вітчизняної війни Т. М. Завгородній.
          1957р. Почалось будівництво міської лікарні, завершене в наступному році. Лікарня мала мед амбулаторію і стаціонар, в якому пізніше відкрили відділення – терапевтичне, хірургічне, акушерсько – гінекологічне і інфекційне.
         1958 р. Закінчено будівництво Будинку культури ім. Т. Г. Шевченка. Тут відкрили бібліотеку шахти « Білицька».
         18 грудня 1959р. достроково введено в дію нове вугільне підприємство під назвою шахта імені 21 – го з’їзду  КПРС ( нині шахта «Білицька). Її селище Білицьке в ті часи було найкрасивішим і упорядкованим населеним пунктом на Добропільщині – з гарними житловими будинками, тротуарами і асфальтованими вулицями. Того ж року в селищі відкрився перший дитячий садок.
             60 – ті роки 20 століття. В селищі Білицьке продовжувалось широке будівництво. 1960 р. – почав діяти новозбудований Білицький хлібокомбінат.
            У 1960 році відкрито Білицьку міську бібліотеку.
            1961 р. – заснована збагачувальна фабрика « Жовтнева». Того ж року збудована школа №9. У 1963 р. збудована школа №10. У 1965 р. заснована музична школа.
          У 1966 р. Білицьке одержало статус міста, Білицькій міськраді було підпорядковано селище Водянське. Головами Білицької міської ради в різні роки працювили М. І. Дербін, О. С.  Черкашин, К. І. Коцар, В. В. Титаренко, які зробили великий внесок в розбудову і розквіт міста.
           У 1968 р. збудовано спортивний комплекс. Вулиця Харківська забудовувалась п’ятиповерховими будинками.
          В 70 – 80 роки місто Білицьке продовжувало розбудовуватись і розширюватись. Були збудовані нові дитсадки ( «Світлячок», «Дзвіночок», « Малятко»), домова кухня.
          1989 р. – відкрито будинок – інтернат для інвалідів  і одиноких пенсіонерів.
        ШАХТА « БІЛИЦЬКА».  Видобуває вугілля з 1959 р. Особливо успішно і стабільно підприємство працювало перші 15 років, нарощуючи щорічний видобуток вугілля. В 1960 – 1965 роках було видобуто 7 млн. 45 тис. т вугілля (106%), в 1966 – 1970 рр. – 7 млн. 342 тис. т ( 105 %), 1971 – 1975р. р. – 9 млн. 4 тис. т.( 103%). Середньодобовий видобуток шахти досягав 4000 тонн палива.
       За мужність на фронтах Вітчизняної війни і ударну працю понад 200 гірників шахти нагороджені орденами і медалями СРСР, в тім числі: орденом Леніна – 6, Трудового Червоного Прапора – 13, Жовтневої революції -4. В місті кожен третій – кавалер знака « Шахтарська слава».
           В числі уславлених гірників шахти « Білицька»:
      Ф. Г. Чабан – бригадир комплексної видобувної бригади, Герой Соціалістичної праці (1971 р.). Його бригада досягла рівня вуглевидобутку 1100 тонн за добу. В 1972 р. йому в числі перших було присвоєне звання Почесного громадянина міста Добропілля.
     Д. С. Лунгу – бригадир комплексної видобувної бригади, кавалер ордена Леніна. В 1968 р. добовий видобуток бригади – 930 тонн, пізніше – 1250 т.
    М. О. Вовченко – бригадир прохідників – кавалер орденів Леніна і Трудового червоного Прапора. В 1975 р. бригада освоїла прохідницький комбайн і довела проходку до 700 метрів за місяць.
   В. І. Калмиков – бригадир прохідників, кавалер орденів Леніна і Жовтневої Революції. Гірники – орденоносці – А. І. Гончаренко, А. І. Агарков, В. І. Демидов, А. Я. Кравченко, М. П. Шаповалов. Почесні шахтарі – А. Д. Копцов, І. І. Лапко, В. І. Полуянов.
      Першим директором шахти був О. М. Федористов – Герой Соціалістичної Праці (1959 – 1963 р. р.). Після нього шахту очолювали Я. С. Максименко (1964 – 1972р.р.), В. М. Пакін (1973 – 1977 р. р.), Ю М. Голуб (1978 1983 р. р.), І. І. Сниткін (1984 – 1987р. р.), А. І. Яцура (1988 –2011 р.р).
                  Збагачувальна фабрика « Жовтнева».  Введена в дію у 1961 р. Проектна потужність 2,4 мільйона тонн вугільного концентрату на рік ( 6 тис. т за  добу). За роки її існування директорами були– В. К. Варваров, М.О.Базавлуцький Ю. І. Булава, Є. А. Гончаренко.
            Білицький  хлібокомбінат. Збудований в 1960 р. Потужність 15 тонн хліба на добу. Працював успішно. Випускав високоякісну продукцію – хліб і макаронні вироби. Довгі роки директором його була Л. М. Белая. Завод закрито в 2006 р.
                  Біличани – гордість Великого Добропілля.
Яків Магомед Алійович Сулейманов – Герой Радянського Союзу.
О. М. Федористов – Герой Соціалістичної Праці – будівельник шахти і перший її директор.
Ф. Г. Чабан – Герой Соціалістичної Праці, бригадир видобувної бригади шахти « Білицька», Почесний громадянин міста Добропілля.
Л. М. Козик – ветеран Вітчизняної війни ( партизанка) і педагогічної праці. У м. Білицькому з1955 р. В 1983 р. їй присвоєне звання Почесного громадянина міста Добропілля.
М. П. Козицький – ветеран Вітчизняної війни і праці м. Білицького. Почесний громадянин м. Добропілля.
                                 Почесні громадяни міста Білицьке
А. І.Яцура – директор шахти « Білицька» з 1988 р.;
А. Д. Копцов, В. П. Чернишов – ветерани Вітчизняної війни і праці (гірники).
Г. Б. Познанська – ветеран Вітчизняної війни (військовий лікар) і праці. В місті Білицькому працювала 40 років (з 1954р.), перший головний лікар, а потім протягом багатьох років – завідувач терапевтичного відділення.
                                                                  Подолян В. Слово про Добропілля.


Нравится

Подібні новини:


Категорія: Природа Добропільського району | Додав: tetyana (05.02.2012)
Переглядів: 2329 | Рейтинг: 5.0/1
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]