День пам’яті та примирення спонукає шукати відповіді усіх зацікавлених долею своєї держави. Чи можливо пірнути у пастку часу, осягнути розумом події Другої світової війни, у якій було задіяно 80 відсотків людства, і спокійно спати? Неможливо.
Метою заходів, присвячених подіям та датам війни, було ознайомлення з історією, виховання любові до рідного краю, відповідальності за майбутнє, власне і чуже життя, вміння аналізувати історичні факти та дошукуватися першоджерела в уточненні наданих фактів, сприяння формуванню громадянської свідомості та популяризація документальної, художньої літератури за даною темою.
Книжкова виставка «Не згасне пам’яті свіча», організована бібліотекарем дитячого абонементу, знайомить читачів широкого кола з книгами, що змальовують боротьбу народу з нацистськими загарбниками у цілому світі й у рідному краї. Для учнів середнього шкільного віку був проведений меморіальний урок «Україна у Другій світовій війні».
Для учнів молодшого шкільного віку Гук Л.П. були проведені голосні читання «І пам'ять про війну нам книга оживляє». Діти швиденько зв’язали події тих часів з подіями на сході нашої України. Вони активно обговорювали прочитане, проводили паралелі та робили висновки.
Інформаційна година «Повернені багатства України» для юнацтва надали інформацію про виникнення нового символу пам’яті жертв Другої світової війни («Маки червоні – кров загиблих на війні…»), про початок глобального військового конфлікту в історії Землі, про статистичні дані, про наслідки війни для України, про значення процесу реституції – повернення культурних цінностей – для країн, яким нав’язується, або якими підтримується війна. «Мамо, я живий, лише закриті очі…» - хвилиною мовчання віддали дань тим, хто не повернувся з війни. Можна розмовляти різними мовами і не завжди розуміти одне одного, але спільна ця одна хвилина єднає дух суспільства, коли серця б’ються в тиші в унісон, а полум’я свічки очищує думки.
Висновком проведених заходів для нас, бібліотекарів, стало розуміння, що відвідувачі цікавляться темою Другої світової війни, мають свої погляди на події, з болем оцінюють людські втрати, співпереживають про повернення культурної спадщини, зниклої за роки війни. Але усі були згодні, що історію своєї держави потрібно вивчати з боку фактів, а не власних думок людей, яким не потрібна Україна.
Подібні новини:
|
