Чи є майбутнє у нації, яка, завдячуючи байдужості, потроху забуває своє минуле, свідомо відрікається від історії свого народу, не бажає плекати дивосвіт пам’яті і спогадів у серцях юного покоління?.. Ні!… Адже, щоб по-справжньому любити свій рідний край, треба досконало знати його історію, пам’ятати всі сторінки життя своїх предків. А якщо врахувати те, що наша багатостраждальна прадавня українська земля особливо багата на визначні події, що відіграли вагому роль і у світовій історії, то виникає нагальна необхідність зберегти і донести ці глибинні спогади до свідомості якомога більшої кількості людей. Саме такі знання є своєрідним місточком, що єднає батьків з дітьми, дідусів з онуками.
В історії народів світу є події, які залишають глибокий відбиток у пам’яті людській. До таких подій, безумовно, слід віднести Другу світову війну.
1941–1945… Лише тире розділяє ці дати, а в житті — понад 20 мільйонів загиблих, яких забрала війна та страшні сліди, які вона залишила. Територією України фронт прокотився двічі і перетворив на руїни та згарища 714 міст і 28 тис. сіл. Скільки горя, скільки страждань за цими цифрами…
До Дня Перемоги над фашизмом у Другій світовій війні працівники міської бібліотеки провели голосні читання «В серцях і книгах – пам’ ять про війну», які були присвячені подвигу маленьких героїв війни. Бібліотекар Гук Л.П. презентувала збірку «Медаль за бій , медаль за труд», в обговорені якої діти жваво прийняли участь. Школярі дізналися про реальні документальні історії участі хлопчиків та дівчаток, чиє дитинство минуло на фронті, у партизанському загоні та в заводському цеху. В ті страшні, болісні роки діти швидко ставали дорослими. У тяжкий для країни час вони в свої десять - чотирнадцять років уже усвідомили причетність своєї долі до долі своєї Батьківщини.
Не забуваймо про подвиг нашого народу сьогодні і ми. Такі заходи служать справі виховання в дітях та молоді патріотизму і любові до своєї Вітчизни і народу, показуючи живі приклади, гідні наслідування.
Подібні новини:
|
