Василь Шкляр — один із найвідоміших, читаних і «містичних» сучасних письменників, «батько українського бестселера». Закінчив філологічні факультети Київського й Єреванського університетів. З 1988 до 1998 р. займався політичною журналістикою, бував у «гарячих точках». Цей досвід (зокрема, подробиці операції з врятування сім’ї генерала Дудаєва після його загибелі) потім відтворено їм в романі «Елементал». Роботи Шкляра перекладено англійською, болгарською, вірменською, шведською, словацькою, російською мовами
Через випадок на риболовлі потрапив до реанімації, а після «повернення з того світу» за місяць написав свій найвідоміший роман «Ключ». За нього Василь Шкляр здобув кілька літературних премій (Гран-прі конкурсу гостросюжетного роману «Золотий бабай», премії столичних журналів «Сучасність» та «Олігарх», премію міжнародного конвенту фантастів «Спіраль століть» та ін.). Із них його найулюбленіша – «автор, чиїх книжок найбільше викрали з магазинів». До речі, він поділів її з Любко Дерешем. Очолив видавництво «Дніпро», в межах якого здійснює видання своїх переводів-адаптацій зарубіжної та вітчизняної класики («Декамерон» Бокаччо, «Тарас Бульба» М. Гоголя, «Повія» П. Мирного) — у скороченому вигляді й сучасною мовою, без архаїзмів, діалектизмів і т. ін.
Наприкінці 2011 року Василь Шкляр створив Міжнародну благодійну організацію «Фонд Василя Шкляра „Холодноярська Республіка“», основною метою якого було отримати фінансування на виробництво повнометражної екранізації роману «Залишенець. Чорний Ворон».
У інтерв’ю одному з видавництв пан Василь каже: «… гострий сюжет ніколи не був для мене самоціллю, а лише одним із засобів зображення. Це — як рима в поезії. Думаю, що в ідеалі кожен твір повинен нести в собі якусь гіпнотичну таємницю, розгадка якої виходить за межі тексту».
Чудовою рекомендацією для юнацтва є: «… для небуденного життя насамперед треба вміти дослухатися до своїх бажань і вчасно на них реагувати. Треба вміти себе поважати. Колись в одному зі своїх давніших романів я написав про чоловіка, який щодня поспішав на роботу й з роботи повз Ботанічний сад, але за все своє життя жодного разу туди не зайшов. Часом він зупинявся біля високої металевої огорожі, вдивлявся у глибину саду, де росли екзотичні дерева, і казав собі, що ось вибере часину й неодмінно туди зайде. Уже на смертному одрі, простежуючи подумки своє сіре життя, цей чоловік раптом згадав, що так і не встиг зазирнути до Ботанічного саду. А якби був зайшов, — можливо, вся його доля склалася б інакше. Ця маленька людина прожила банально, бо не спромоглася на елементарне — дослухатися до свого єства і бути самою собою».
З творчістю такого неординарного та неповторного письменника ознайомилися старшокласники .
Бібліографічний огляд книжкової виставки «Василь Шкляр – батько українського бестселера» розкрив сутність терміна «бестселер», наблизив до відомої людини, статті – інтерв’ю з якою друкуються у періодичних виданнях, і в «Урядовому кур’єрі», й в «Літературній Україні», й в інших, тому що Василь Шкляр завжди на хвилі актуальності , тому що від багатьох його творів неможливо відірватися, тому що слово письменника настільки сильне, що затягує читача до подій у саму книгу.
Подібні новини:
|
