Білицька бібліотека-філія №4

«У той рік заніміли зозулі…» «Хто се? Чий голос щоночі просить: «Хлібця! Хлібчика дай! Мамо, матусю, ненечко! Крихітку хлібця…» Хто водить за мною запалими очима-криницями, очима, у які переселилися всі страждання, муки й скорботи роду людського і розпинає душу мою на хресті всевишньої печалі ? Чий же це мільйонноголосий стогін у мені? Хто щоночі будить, стогне, квилить, плаче і веде у холодну ріку, де розлилися не води, а сльози мого народу? У ній ні дна, ні берегів…» - пише Катерина Мотрич у своїй «Молитві за убієнних голодом». Найскорботніша дата у житті українського народу – голодні 1932 – 1933 роки. Перечитуєш сторінки підручників, книг, заснованих на документальних даних, і серце зіщулюється від болю, поди ... Читати далі »