Вівторок, 31.03.2020, 01:45 | Вітаю Вас Гість | Реєстрація | Вхід

Каталог статей

Головна » Статті » Літературний клуб «Друкарська братія» » Творчість членів клубу

Добірка віршів, присвячених місту Білицьке
Добірка віршів, присвячених місту Білицьке місцевих авторів членів літературного клубу "Пишущая братия"

Гімн м. Білицькому. Василий Брик

Місто Білицьке —
незначної статури
Посеред степу доречно зросло. 
Усе в нім величне:
архітектура,
Народні звичаї і ремесло.


Рідний краю зухвалий, 
Вічно красенем будь! 
І квітчає заслужена
слава
Щодобовий шахтарський
труд.


Від колиски до статусу Мерії 
Неабиякий шлях проляга.
Відчиняєм у Всесвіт
тактовно двері
І учимось жити
з початку,
з нуля.

Вільний краю буремний, 
Вдало зведена суть.
Ми часу не марнуєм
даремно. 
Плідно думи
виносим на суд.

Неосяжність прозора
вирує довкола
Емблеми місцевого Герба.
Сиплються зорі
з блакитного неба
На груди достойним Героям.


Недоторканий краю
державний, 
Поіменно обізнаний люд. 
Ми згуртовані
спільною справою. 
За салютом лунає
салют!


Білецькі краєвиди. Василий Брик

В духмяну зелень
Одяглися сквери.
Наш край вугільний Росами пропах.
Ідуть на зміну шахтарі натхненно
І зорі, щойно,
Сяють на копрах.
І місто зичне 
Поринає в пісню. 
І чемна звістка 
На поверхні знов. 
З іменням Білицького змісту 
Зроста невичерпна
Любов.


Білицьке - місто шахтарське. Григорій Заварзін

Білицьке наше — шахтарської долі, 
Зросло і розквітло в донецьких степах, 
І в праці натхненній міцніло поволі, 
І зорі яскраві горять на копрах.

Наша надія — це Білицьке славне, 
І в нього закохані ми залюбки. 
Та в дружбі братерській довіку незламній 
Йому квітувати в подальші роки.

Щирі живуть і привітні тут люди, 
І вулиці в зелені, наче в раю, 
І голос дитячий бринить звідусюди, 
І пісня лунає у ріднім краю.

Білицьке наше — велика родина, 
І мешканці всі — мов єдина сім'я, 
Пишатися може ним вся Україна, 
Воно не зганьбить своє славне ім'я.


В городе Белицком. Анатолий Копцов


Как же у нас на Белицком, здесь, хорошо!
Простор степей, — аж распирает груди.
А небеса! А тишина! Послушай: «Шо!»
Шепчут они нам, здешним людям.

О, Беличане! Наслаждайтесь мигом дня.
Вкушайте, пейте прелести земные 
с рассветом и в закате дня, днем, ночью. Для,
Чтоб оценить, сравнить: что есть, что было.

Сегодня жизни миг цените и сейчас,
Отведенный любому из живущих.
Звучит банально. Но действительно, ведь раз он дан.
Один раз, случаем, — всем сущим.


Білицьке — місто чудове. Антон Кордюков


Є в Україні місто чудове
Білицьким зветься воно.
Чисте, красиве, як зоря ранкова,
Тут живемо ми давно.
Хвала тобі місто наше шахтарське
За успіхи наших людей,
Що мають характер сильний, донбаський,
За усмішки наших дітей.
Світанки у нас росою умиті
І сонечко світить ясне.
Підземні скарбниці вугіллям набиті,
Колосся шумить золоте.
Із шахтою разом в майбутнє крокуємо,
Щоб сподівання і мрії збулись.
Героїв війни і праці шануємо,
Хто збудував наше місто колись.
Хвала тобі місто шахтарське
За успіхи наших людей,
Що мають характер сильний, донбаський,
За усмішки наших дітей.


Родной город. Антон Кордюков

Не на всех он картах обозначен.
Белицкое — город небольшой.
И на глобусе нет его, тем паче,
Как жаль, ведь город мне родной.
Белицкое — спутник Доброполья,
Утопает в зелени, в цветах,
А вокруг него полей раздолье,
Ароматный запах трав в степях.
Рядом с шахтой город наш построен.
В нем больница, школы, стадион,
Дом культуры, детсады и гастрономы,
Библиотека, интернат, жилой район.
В этом городе живут мои родные.
В нем живут знакомые, друзья.
Здесь встречаю зори золотые,
Красоты которых позабыть нельзя.
Я люблю тебя, родной мой город,
И всегда я предан тебе буду.
Для меня ты очень дорог,
Никогда тебя я не забуду!


Білицьке. Надежда Мельник

Білицьке — це місто шахтарської слави.
Тут люди звичайні живуть,
Багато таких, що із лави,
Важкий починали свій путь.

За містом ростуть терикони,
Вони, мов Єгипту дари.
Але будувать фараони
Цю велич ніяк не могли.
То пам'ятник праці важкої
Усіх земляків-шахтарів,
Які залишились в забої,
Навіки в полоні копрів.


Гимн родному Городу. Николай Новописный

Слабый свет то ли есть, то ли нет
Луч не смелый о ночь спотыкается
На автобусной дым сигарет —
На работу народ собирается.
Тает в легком тумане трава,
Ветер утренний ласково стелется,
Но зачем мне Париж и Москва
Коль рассветы такие на Белицкой.

Здесь друг друга когда-то нашли
И с тех пор никогда не теряемся.
Здесь и дети у нас подросли.
Их пора, они тоже влюбляются.

Рідне місто. Геннадий Романенко

Рідна мати моя Україна!
Сивий батько. Величний Дніпро
Я шаную тебе, Батьківщина, Не зміняю тебе ні за що.

Приспів:
Наливайте повні чари!
Тож за славу! За любов!
Я кохаю тебе рідне місто
Присягаюсь тобі знов і знов!

Рідне Білицьке — місто дитинства.
Край натхненної праці і мрій.
Я кохаю тебе, моє місто,
І вклоняюсь тобі до землі.

Приспів

Ми зростали з тобою й мужали
У батьківській турботі й труді.
Моє місто — єдина родина, —
То велика сім'я шахтарів.

Приспів

Місто Білицьке — місто каштанів.
Моє місто, ти — мій рідний дім.
Я молюся тобі, Божа матір,
Збережи моє місто від бід.

Приспів


Проект гимна на конкурс "Гимн города Белицкое". Александр Сребранец

1. У великій країні під сонцем, 
Під синього неба блакиттю 
Овіяне мріями серця мого 
Багате своїм розмаїттям 
Місто шахтарське, величне 
Рік за роком живе і росте!

Приспів: 
Нехай слава твоя величная буде, 
Нехай неба блакить тебе збереже, 
Нехай всі люди твої щасливії будуть, 
Нехай ніколи тебе не забудуть 
Нехай збережуть радість твою і красу!

2. Мого серця два крила 
Душі моєї надійне вітрило, 
Мільйонами тон на гора 
На країну усю загула 
Рідне місто та шахта моя 
Ти любов і домівка моя!

Приспів

3. Білицьке місто рідне моє, 
Ти колиска дитинства мого, 
Голос матусі та першії кроки, 
Путівка в життя, батьківські уроки 
Діти, онуки, нема забуття 
Родина велична моя і твоя!

Приспів

4. О, Білицьке - місто славетне моє 
Тобою безмежно пишаюся я, 
Героїв твоїх країна знає моя, 
Ті, що у праці славетній, в боях 
Відстояли честь та гідність твою 
Тобі я співаю, тебе я люблю!

Приспів


Мой город. Александр Сребранец

Кто сказал, что трудное время? 
Кто сказал, что мы не родня? 
Но, скажу я вам честно, не время 
Забывать обо всех, про себя
Ведь есть на свете город мой, 
Там, где мечтой из детства 
Живёт девчонка по соседству, 
С изящной длинною косой

Мы вспоминаем города дворы 
Желания, разлуки, встречи 
Прекрасный тёплый вечер, 
Её глаза, призания в любви

Прошли года, уж повзрослели 
И разлетелись кто куда, 
Ну и пускай, что постарели, 
Дворы оставив навсегда.

Ведь даже если мы вдали, 
Вдали от дома и друзей 
Мы слышим зов своей земли, 
Во снах любуемся мы ей.

И летним вечером погожим 
Мы видим игры, хохот детворы, 
К себе становимся мы строже, 
Желая им большой любви

И в городе моём как прежде 
Всё так же дышится свежо, 
Такой же тихий веет ветер, 
И так на сердце хорошо.

Мне улочек твоих уют 
Милей всего на свете, 
Родного города приют, 
И здесь взрослеют дети.

Мы – беличане, это важно, 
Не москвичи, не киевляне. 
И тем гордимся мы отважно 
Что Белицкого граждане.

Проект гімну на конкурс "Гімн місту Білицьке". Слова Тетяни Корячко. Музика Олени Губи

Славетне місто!
Шахтарський край.
Ти-гордість, Білицьке, тримай!
Дамо вугілля ми на гора.
І скажем: «Білицьке-ура!»

1. Мій рідний край!
Моя земля.
Живемо разом- ти і я.
І шахтарі, і трударі-
Ми української землі.

Приспів.
Славетне місто!
Шахтарський край.
Ти-гордість, Білицьке, тримай!
Дамо вугілля ми на гора.
І скажем: «Білицьке-ура!»

2. Природу нашу збережем.
Військову пам’ять не попрем…
І Україна ще не вмре!
Нехай історія живе!

Приспів. Двічі.


Шахтарська слава. Анатолий Плетень

По велінню примхливої Долі,
Із натхненням, що рухає стіни,
Серед степу, у чистому полі
Мужні люди створили картину.

То картина була особлива,
Не портрет, не садочок із Раю.
Той був витвір – справжнісіньке диво
Із сюжетом шахтарського краю.

Це не просто містечко у полі, 
Тут Історії корінь заклали.
Тут людськії вершилися Долі,
Тут народжувались, тут вмирали.

Та вмирати не є насолода
Від хвороб, чи у травмах кривавих.
Тому є для Людей нагорода:
Вічна пам'ять із вилиском Слави. 

Пролетіло століття зухвало,
Мов дівча перед хлопцем несмілим.
Люди Славу свою будували
Із завзяттям і словом, і ділом.

Розгорнулась Історії книга
Різнобарвним ряднищем кладовища.
Заморозила пам’яті крига
Літ минулих славетні видовища.

Та на цвинтарі люду є різного,
Є герої там, є там добродії.
Ще на вулицях селища слізного
Наркомани, п’яниці і злодії.

Щоби Пам'ять теплом обернулася,
Щоби Слава тих літ повернулася,
Щоби добрі діла не забулися,
Люди Серцем до Бога звернулися.

І злетіло з Небес Мудре Рішення:
Вшанувати окремо Синів своїх.
Щоб зазнали серця їхні втішення,
Нагадали нащадкам щоб Славу їх.

Обеліски із каменю чорного
До Небес повернули обличчями.
Імена вкарбувалися кожного,
Хто прославився межи сторіччями.

У святих християнських традиціях,
Православну каплицю поставили.
Щоби люди у власних амбіціях
Не грішили, а Бога щоб славили.

Не цурайтесь каплиці священної,
Помоліться до Бога Єдиного,
Попросіть в Нього долі прощенної
Як для грішного, та й безвинного!

А для себе просіть лиш розуму,
Бо його в нас бракує кожному.
Для усіх нас просіть, без роздуму
І святому щоб дав і безбожному.

Земляки мої! Міста жителі!
Славте тих, хто цього заслуговує!
Й нехай заздрять їм небожителі,
Ті, хто совість свою приховує.
 
В кого Совість для всіх відкрита,
Вас, шановні, я закликаю:
Не сидіти коло корита,
Й не казати:- Моя хата скраю.


Джерело: Чувства вслух [Текст] : сб. стихотворений "Пишущей братии" г. Белицкое, подгот.: Копцов А. Д. [и др.] ; фото Большакова В. В.подгот.: Копцов А. Д. [и др.] ; фото Большакова В. В. 2009

Нравится

Подібні новини:


Категорія: Творчість членів клубу | Додав: admin (03.04.2012)
Переглядів: 2059 | Теги: Добірка віршів | Рейтинг: 5.0/2
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]